|
Регіон
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ (місто).
Статус: обласний центр
Країна: Україна
Область: Хмельницька область
Колишні назви: Проскурів (до 16 січня 1954)
Дата заснування: 1431 рік
Перша згадка: 10 лютого 1431
Місто з: 1775
День звільнення: 25 березня 1944 р.
Площа: 94,0 км?
Геогр. координати: 49.25.12 с. ш. 27.00.00. в. д. (G)
Населення 260 100 чол. (2008) .
Щільність 4 900 чол./км.
Час: UTC +2 поясн. / +3 літн.
Телефонний код: +380 382(2)
Поштовий індекс: 29000
Відстані, км.: Фізична, По залізн., По автошляхах до Києва: 340, 366, 384
Міський голова: К. Чернилевський (в.о.)
Орган влади: Міська рада
Адреса: вул. Гагаріна, 3 Хмельницький
Адміністративний центр Хмельницької області. Розташований на ріці Південний Буг. Мікрорайони радянського періоду. Складається з 10-и мікрорайонів: "Центр","Виставка", "Озерна", "Гречани", "Південно-Західний", "Дубово", "Ружична", "Раково", "Книжківці", "Лезнево".
До 1920 року в Проскурові була напівкустарна промисловість, у 1930-і роки місто стало промисловим центром. Провідні області промисловості: машинобудівна, металообробна (заводи трансформаторних підстанцій, тракторних агрегатів, ковальсько-пресового устаткування й інші), електронна (заводи Темп, Нива, Новатор, Катіон), харчова (маслосирообробна, цукрова, м'ясна), легка (взуттєва, швейна, трикотажна, шкір-галантерейна й ін. фабрики), хімічна, будматеріалів (заводи: санітарно-технічних, цементних, цегельних і залізобетонних виробів). З початку 1990-х років один з найбільших центрів ринкової торгівлі України. Загальна назва ринку "Товкучка" або "Хмара". Займає 3 місце в Європі по обсягу продажів.
Південний Буг
До Переяславської ради Південний Буг називався Богом, у скіфські часи . Гіпанісом. Вважається також, що назва річки походить від слова бгати , тобто згинати, звідси . кривий , покручений . Ще у француза Ґійома Левассера де Боплана, який може вважатись засновником української картографії, вона зафіксована саме як Бог Руський. В нинішній Польщі й досі немає назв Західний та Південний Буг, але є Bug та Boh. Епітет Південний ріка дістала за часи Російської імперії.
Гідрографія і басейн
Південний Буг бере початок на Поділлі, на схід від Волочиська і 90 км. західніше за Хмельницький з болот на Подільській височині, звідти тече на схід через Вінницю, поблизу якої міняє напрям на південно-східний і впадає, утворюючи разом з Дніпром Дніпровсько-Бузький лиман, у міста Очакова в Чорне море. У верхів'ї тече по заболоченій місцевості в низьких берегах; у середній течії . в глибокій долині; є пороги (особливо на ділянці від Первомайська до села Олександровки . Мігейські пороги, Богданівські пороги тощо). Далі річка виходить на Причорноморську низовину.
Живлення змішане, з переважанням снігового. Повінь з кінця лютого до початку травня, межень з червня по лютий. Середня витрата води в 132 км. від гирла 82 м³/сек, найбільший . 5.320 м³/сек, найменший . 2,6 м³/сек. Замерзає майже регулярно в листопаді . лютому; розкривається до середини березня. Мінералізація води до 0,9 г/л.
Поселення Хмельницької області
Поселення на території Хмельницької області, бере свій початок з часів первіснообщинного ладу: раннього палеоліту, підтвердження цьому . археологічні розкопки. Впродовж багатьох тисячоліть багато населених пунктів безслідно зникало, деякі з них знову відроджувалися, руйнувалися в роки війн і знову відбудовувались і так зазнавали змін протягом всього свого існування. Значній частині поселень вдалося зберегти свої історичні пам.ятки до сьогодення, але їх стан досить задовільний.
Найдавніша палеолітична стоянка первісних мисливців відома поблизу села Врублівці Кам.янець-Подільського району (близько 300 тис. р. т.) У добу середнього і особливо пізнього палеоліту первісні мисливці почали заселяти територію сучасного Поділля. Найдавніші поселення цього періоду виявлені у селах Врублівці, Калачківці, Китайгород, Стара Ушиця Кам.янець-Подільського району.
У добу неоліту (VII . IV тис. до н. е.), коли людина перейшла від мисливства, збиральництва і рибальства до відтворюючих форм господарської діяльності . мотичного землеробства і скотарства по всій території сучасної Хмельницької області утворюються поселення найдавніших землеробів і скотарів (Славута Віньковецького району та ін.).
У IV . ІІІ тис. до н. е. Наддніпрянщина і Надбужжя заселяються нащадками неолітичних племен-носіїв високорозвиненої так званої трипільської культури, землеробської культури, яка мала великі населені пункти та більш досконалі будинки. В Хмельницькій області відомо близько 150 пам.яток трипільської культури. Предками стародавніх слов.ян вважаються племена так званого скіфського періоду (VII . IV ст. до н.е.). Їх могильники та поселення збереглися на всій території області.
З початку І тис. н. е. територію Поділля заселяють ранньослов.янські племена, які входили до складу антського племінного союзу і займалися орним землеробством.
З утворенням на базі ранньослов'янських племен єдиної давньоруської держави . Київської Русі (ІХ . XV ст.) до її складу на території сучасного Поділля увійшли племена уличів і тиверців.
З посиленнями феодальної роздробленості Стародавньої Русі і виникненням окремих удільних князівств у кінці ХІ ст. на Наддніпрянщині утворюються Теребовлянські князівства, а згодом, в 1141 р. . Галицьке. У 1199 р. внаслідок об.єднання Теребовлянського і Шумського князівств вся територія сучасного Поділля увійшла до Галицько-Волинського князівства.
Після загарбання краю ординськими племенами у 1246 р. Галицько-Волинське князівство змушене було визначати свою залежність від Золотої Орди. Край було поділено на округи, населення яких платило величезну данину. Спустошувалися села і міста, руйнувалися фортеці. Ця трагічна сторінка в історії Хмельниччини, як і всієї Русі, тривала понад 100 років.
Скориставшись феодальною роздробленістю давньоруських земель і ослабленням їх внаслідок ординської навали, територію захоплюють литовські і польські феодали.
Наступ польських феодалів на українські землі посилився після Кревської унії, укладеної в 1385 р. між Польщею і Литвою. Внаслідок гострої боротьби між Польщею, Литовським князівством і Угорщиною захоплені ними землі Західного Поділля оголошуються (1439 р.) окремим подільським воєводством з центром у Кам.янці-Подільському. До його складу увійшли 3 повіти: Кам.янецький, Летичівський і Червоноградський.
З середини XV ст. частішають спустошливі кримсько-татарські напади на Поділля. Лише під час нападу на Поділля, Волинь і Галичину у 1575 р. татари полонили понад 55 тис. чол. Все це, безперечно, зумовило спустошення поселень краю. Однак в наступні десятиріччя вже спостерігається збільшення кількості поселень і населення в них.
Після Люблінської унії (1569) землі Брацлавщини відійшли до Польщі, внаслідок чого створюються Брацлавське воєводство. Загарбані землі заселяє польська шляхта, в її руках зосереджуються основні земельні володіння. Виникають фільварки, сільські поселення збільшуються у розмірах.
Із впровадженням у 1596 р. Берестейської унії під впорядкуванням православної церкви України і Білорусії, Ватикану . на землях, захоплених Польщею, у тому числі на Поділлі, посилилася релігійна і національна конфронтація.
Соціально-економічне і національно-релігійне гноблення викликало хвилю народних протестів проти польської шляхти і місцевих поневолювачів, наростання визвольного руху. Це знайшло вияв у селянсько-козацьких повстаннях, які почалися з кінця XVI ст.
За Андрусівською угодою 1667 р. більша частина Правобережної України і Східна Галичина, в тому числі сучасна Хмельниччина, залишилася за Польщею. Протягом XVI . XVII ст. однією з форм антифеодальної боротьби були масові втечі селян із загарбаних Польщею земель у південні степи до козаків.
У наступні десятиріччя територія стає ареною безперервних військових сутичок, жорсткої боротьби за сфери панування. У 1672 р. 300-тисячне турецьке військо захоплює Подільське воєводство. Проте в 1699 р. за Карловацьким трактатом ці землі знову відійшли до Польщі.
Усі ці події вплинули на міграційні процеси. Після того, як турки залишили Поділля (1699), почалося його заселення переважно українцями, які приходили з території Руського та Волинського воєводств і оселялися селами.
У квітні 1793 р. землі Поділля у складі Правобережної України були приєднані до Росії. Утворилися Ізяславське і Брацлавське намісництва та Кам.янецька область, пізніше переіменована в Подільську губернію. У 1797 р. . 1803 р. відбулося укрупнення повітів, з яких Кам.янецький, Летичівський, Проскурівський, Ушицький охоплювали більшу частину сучасної Хмельницької області.
Складні соціально-економічні і політичні умови історичного розвитку Поділля зумовили особливості формування поселень, спрямованість міграційних процесів, природний приріст, і динаміку етнічного складу. Значними змінами супроводжувався перехід до капіталістичних відносин. Уже в другій половині XVII ст. відбувся процес перетворення ремесла у товарне виробництво і зародження передумов мануфактури, зростання елементів товарності в сільському господарстві. Це сприяло збільшенню величини сільських поселень.
ХХ століття
На початку ХХ століття північна частина Хмельницької області входила до складу Волинської губернії і, зокрема:
до Заславського повіту, що мав 16 волостей: волосні центри . містечко Антоніни, містечко Білогородка, село Бутівці, містечко Гриців, село Жуків, місто Заслав, містечко Лабунь (нині . Новолабунь Полонського району), село Михнів, село Нове Село, містечко Славута, містечко Судилків, село Сульжин, село Тернавка, село Хоровець, село Хролин, містечко Шепетівка;
до Старокостянтинівського повіту . 13 волостей: містечко Авратин, містечко Базалія, містечко Волочиськ, село Корчівка, містечко Красилів, містечко Кульчини, містечко Купель, село Маначин, село Решнівка, село Сковородки, місто Старокостянтинів, містечко Теофіполь, село Чернелівка.
До того ж, деякі населені пункти теперішньої Хмельницької области утворювали більшість волостей у складі Острозького повіту (із 15 . 9) з центрами село Ганнопіль, село Довжки, село Кунів, містечко Ляхівці (нині Білогір.я), село Переросле, село Плужне, село Семенів, село Старий Кривин, село Уніїв (нині . Ставищани Білогірського району), а також Новоград-Волинського повіту з центрами містечко Берездів, містечко Остропіль, містечко Полонне, та Кременецького повіту з центрами містечко Ямпіль і село Святець.
Промисловий розвиток і події Першої світової і громадянської війн сильно вплинули на динаміку етнічного складу міського населення і мало змінили етнічну структуру сільського населення. Як і в ХІХ ст., тут чисельно переважали українці. За даними перепису населення 1926 р. українці серед сільського населення Проскурівської і Кам.янецької округ становили від 80 до 90 %. Вони займалися переважно сільським господарством і проживали у сільській місцевості.
У радянський період етносоціальні, етнокультурні та демографічні процеси на Поділлі розвивались неоднозначно. До певної міри вони коригувалися територіальними змінами, пов.язаними з адміністративними перетвореннями та змінами чисельного складу населення.
Хмельницька область як і всі сільськогосподарські зони України, зазнало відчутних втрат у людності внаслідок примусової колективізації і особливо голоду 1932 . 1933 рр. Разом з репресіями 30-х років втрати населення на Поділлі становили майже 5 млн. осіб, переважно . це сільські жителі.
Географічне положення
Територія області лежить між 48.27' та 50.37' північної широти й між 26.09' та 27.56' східної довготи. Протяжність області з півночі на південь 220 км, а із заходу на схід . 120 км. Межує на північному заході з Рівненською, на північному сході з Житомирською, на сході з Вінницькою, на півдні з Чернівецькою, на заході з Тернопільською областями.
Більшу центральну частину області займає Подільська височина (переважні висоти 270.370 м), по якій проходять вододіли Дніпра, Південного Бугу і Дністра.
На північному заході в межі області заходить Волинська височина (висоти до 329 м), а на півночі . Поліська низовина (висоти 200.250 м).
Південний захід перетинає Товтровий кряж, на якому є найвища точка області . гора Велика Бугаїха (409 м). Тут поширені карстові форми рельєфу, трапляються печери (Атлантида, Залучанська).
Крайній південь має пасмоподібну поверхню, розчленовану каньйоноподібними долинами приток Дністра. Рівень Дністровського водосховища (121 м) є найнижчою висотною відміткою.
Річки та озера
Територією області течуть 120 річок завдовжки понад 10 км кожна. Найбільшими є Дністер (довжина в межах області 160 км) із притоками Збруч, Смотрич, Ушиця; Південний Буг (довжина в межах області 120 км) із притоками Бужок, Вовк, Іква; річки Дніпровського басейну . Горинь, Случ, Хомора.
Озер мало. Зустрічаються переважно в басейні Горині. Найбільше водосховище . Дністровське. Споруджено 1858 ставків і водосховищ, головним чином у басейнах Горині та Південного Бугу, зокрема Щедрівське (1258 га), Новоставське (1168 га), Кузьминське (765 га).
|
|
Історія